Жінки-пірати завдяки своїй сміливості змогли довести, що ні чим не поступаються чоловікам, а в деяких випадках навіть перевершують їх. Вони успішно спростовують приказку, яка говорить, що жінка на кораблі - до нещастя. Раніше у жінок не було так багато способів довести свою рівність і перевагу перед чоловіками. Але сьогодні ми вже не дивуємося жінкам-космонавтам, жінкам-президентам, жінкам-прем'єр-міністрам або жінкам морським піхотинцям. Раніше потрапити в армію представниця прекрасної статі могла лише під маскою чоловіки, вбираючись в мундир. Але бували й випадки, коли жінка була сама собою, мова йде про піратство.

Так дворянка Жанна Бельвіль вирішила стати піраткою, але не через любов до наживи і пригод, і не через те, що з молодості відчувала себе як жінка-керівник, а прагнучи помститися. Під час Столітньої війни 1337-1453 років її чоловік лицар Кліссон був звинувачений у зраді. Король наказав заарештувати його і стратити без суду і доказів. Тоді вдова присягнулася помститися і продала все своє майно, купивши три швидкохідних корабля. Одним кораблем командувала вона сама, а іншими - її сини. Цей маленький флот нещадно відправляв на дно французькі кораблі і руйнував прибережні райони. Кажуть, що кожен збирався перетнути Ла-Манш заздалегідь становив заповіт. Правда історія нічого не розповідає про те, чим закінчилася авантюра піратки, але її кораблі несподівано зникли в морі.

Через 200 років у Ла-Манші знову з'явилася жінка-піратка - леді Кілігру. Вона примудрялася вести подвійне життя - бути для суспільства шанованою дружиною губернатора портового міста Фалмет і таємно командувати піратськими кораблями, що нападали на торгові судна. Її тактика довгий час була дуже успішна, адже вона ніколи не залишала після себе свідків.Але одного разу капітанові захопленого іспанського корабля вдалося сховатися, і він на свій великий подив побачив, що кораблем командує жінка. Він поспішив розповісти про це губернатору, але тут його чекало ще більше сильне здивування, коли він побачив поряд з губернатором ту саму піратку. Після цього почалося розслідування, і лорд Кілігру був засуджений і страчений, а дружину засудили до довічного ув'язнення.

Ще через 30 років в Водах Біскайської затоки з'явилася нова флотилія під командуванням англійської аристократки Грейс Барки. Правда на відміну від попередниці, вони ніколи не нападала на своїх співвітчизників. Королева Єлизавета I навіть намагалася схилити Грейс до «державного піратству». Королівські пірати числилися на державній службі і діяли на свій страх і ризик, атакую ​​будь кораблі, крім вітчизняних. А видобуток передавалася в казну. Але Грейс не хотіла ділитися і відкинула пропозицію, за що її заарештували і посадили в Тауер.

Ще одна піратка - ірландка Енн Боні також користується чималою популярністю. У 18 років вона вийшла заміж, але вона їй швидко набрид, і вона пішла до капітана піратського шлюпа Джону Рекемому. А той щоб не розлучатися з коханою переодягнув її в чоловічий одяг і взяв із собою в море. Одного разу піратський корабель взяв на абордаж англійська каперський корабель. У числі бранців також була жінка Мері Рід, переодягнена матросом. Енн не стала її вбивати і здружилася з дівчиною, яку прозвали «Кривавої Мері». Мері стала піратом випадково, потрапивши в полон до найвідомішого в історії морського пірату Едуарду Тіччу. Вона залишилася у нього і проявила себе як відмінна учениця, за що отримала свій корабель.